Життєопис святителя Філарета Чернігівського.

Святитель Філарет народився в Тамбовській області в 1805 р. в родині сільського священика. Вже в 5 років від читав псалтир у церкві, в 7 років відданий був для духовного виховання у Вишенський монастир, а в 9 років він почав навчається в духовному училищі м. Шацьк.

Мав, тоді ще підліток Дмитро чудові здібності до освіти – енергію і пам ‘ять. Відвідував преподобного Серафима Саровського, який передрік йому вчену діяльність, що “вийматиме по книжці в місяць з кишені”. Хоча батько бажав бачити його своїм приймачем на парафії, але Дмитро тяжів до ченецтва і вступивши в 1826 р. до Московської духовної академії через три роки прийняв чернечий постриг.

Потім вже ієромонаха чекали праці викладацькі в академії, інспекторська посада там же, а пізніше і складна адміністративна діяльність – ректорство в академії, поєднане з настоятельством Донського московського монастиря. За ініціативою митрополита Філарета (Дроздова) в 1841 р. він був зведений в сан єпископа і призначений на складну Ризьку кафедру. Сім років праць у найскладніших умовах все одно дали результат – були відкриті 63 парафії в Ризі, духовне училище, а також парафіяльні школи.

Далі святителя чекали в 1848 р. Харківська і в 1859 р. Чернігівська кафедри, праця на яких була відзначена науковою просвітницькою діяльністю – написанням і виданням численних книг, благоустроєм духовних навчальних закладів.

Відхід святителя в життя вічне став плодом самопожертви – коли в Чернігівській губернії почалася холера він їздив здійснювати богослужіння в райони з епідемією, там захворів і 9 серпня 1866 р. його душа представилася до Господа, проте епідемія припинила поширення. У 2009 р. були знайдені нетлінний мощі святителя в Чернігові і він зарахований до лику святих як православний подвижник благочестя.