Життеопис преподобного Лаврентія Чернігівського.

Схиархимандрит Лаврентій (в миру Лука Овсійович Проскура) народився в 1868 році в селі Карильське Кролевецького уїзду Чернігівської губернії. Батько і мати були глибоко релігійні люди і дітей виховували у вірі в Бога. Лука вчився в початковій земській школі, був дуже здібним. У 13 років він закінчив школу і був залишений помічником учителя. З дитячих років Лука регулярно ходив до церкви, мав прекрасний слух, співав у церковному хорі. Одного разу він їде до Коропа, де познайомився з надзвичайною людиною – колишнім регентом, уродженцем цих місць, який відразу оцінив здібності юнака і став навчати його регентській мистецтву. Тут же він освоїв гру на скрипці. Близько року провів Лука в Коропі. Після повернення додому він стає регентом свого сільського хору.

Сім’я жила бідно. Лука навчається шиття і своєю працею починає заробляти, щоб допомагати родині. До 17 років він став прекрасним кравцем, так що замовників у нього було завжди багато. В цей час померла мати, і Лука вирішив піти в монастир. Але старший брат Варфоломій наполіг, щоб він не залишав сім’ю. Важко було Луці відхилити свій твердий намір, але він змирився.

Незабаром молодого талановитого регента запросили керувати хором Рихловського Нікольського монастиря. Спів в Рихлівському монастирі стало залучати не тільки тих, хто молиться, часто регенти з інших місць спеціально приїжджали послухати хор, який набув чималої популярності. Єпископ Чернігівський Антоній (Соколов), об’їжджаючи єпархію, відвідав Рихлівський монастир і залишився дуже задоволений співом. Після приїзду до Чернігова владика послав настоятелю припис направити регента Луку Євсейовича в Чернігів для управління хором. Так, приблизно в 1905 році Лука переїхав до Чернігова, де пройшло все його подальше життя.

У 1912 році, на 45-му році життя, Лука був пострижений в чернецтво з ім’ям Лаврентій. Через два роки він був висвячений в сан ієродиякона, а в 1916 році – в сан ієромонаха, в 1928 році за визначенням зведений в сан архімандрита. До самого закриття монастиря в першій половині 20-х років о. Лаврентій незмінно був регентом хору, уставщиком і відав монастирським книгосховищем.

Поступово зростав і духовний авторитет о. Лаврентія. Він був суворим послідовником православного віросповідання. До нього прагнули і прості люди, і чернігівська інтелігенція. Вони швидко дізнавалися, що в Троїцькому монастирі є духівник високого життя, і раді були до нього потрапити. Його дар розсудливості, дар прозріння залучали не тільки мирян, але і багатьох духовних осіб, чернігівські єпископи дуже дорожили його судженням.

Коли закрили монастир, отець Лаврентій оселився в маленькому убогому будиночку. Богослужіння здійснював в невеликому Ільінінском храмі. Так минуло 20 років. Настав час, коли закрили і цей храм. Позбавлений можливості в храмі прославляти Бога співом, о. Лаврентій, проте, ніколи не залишав покладеного правила церковної молитви. Дбайливо зберігав він богослужбові книги і велику нотну бібліотеку. І коли його запитували: “Хіба ноти ще знадобляться?” – незмінно відповідав: “Звичайно, будемо ще читати і співати”.

Під час Великої Вітчизняної війни, в період окупації Чернігова, було дозволено відкрити Троїцьку обитель. За покликом старця зібралися послушниці, просто віруючі люди, і приступили до відновлення обителі. Люди працювали і вже в день Архистратига Михаїла 21 листопада 1941 року відбулося перше богослужіння в церкві Феодосія, розташованої під Троїцьким собором. А в 1942 році був освячений і головний престол Троїцького собору. На хори піднявся дивний старець, і величний храм огласился струнким співом.

Він зустрічав з привітністю, увагою, порадою. О. Лаврентій був великим психологом, він знав духовний світ людини у всіх його проявах і в самих найтонших відтінках. Все від нього йшли зігріті християнською любов’ю, підбадьорені, з повним спокоєм на душі. Непоодинокими є були випадки, коли о. Лаврентій запобігав біду, рятував людей від смерті.

Помер схіаpхімандpіт Лаврентій 19 (6) січня 1950 року. За рішенням владики місцем упокоєння була визначена усипальниця під Троїцьким собором, де покояться сім архієреїв. До закриття монастиря (у вересні 1962 року) в храмі регулярно відбувалися панахиди по покійному. Чернігівські архієреї вважали своїм обов’язком і честю помолитися біля могилки великого старця. 9/22 серпня 1993 року схиархимандрит Лаврентій Чернігівський (Проскура Лука Овсійович, 1868 -1950) був зарахований до лику святих у чині преподобного.