Життєопис преподобного Антонія Киево-Печерського .

Преподобний Антоній Києво-Печерський народився 983 року недалеко від Чернігова, в містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав прийняти чернечий постриг, досягнувши повноліття він пішов мандрувати і, досягнувши Афона, вирішив догоджати Богові і, підвизаючись чернечими чеснотами.
Повернувшись на батьківщину, на одному з пагорбів Київських, на крутому березі Дніпра, в лісі, поблизу села Берестове, він побачив печеру, викопану священиком Іларіоном (згодом святий Митрополит Київський; пам ‘ять 21 жовтня). Він почав підвизатися там у молитві, пості і праці, приймаючі через день трохи їжі, іноді не їв по тижні. Люди почали приходити до подвижника за благословенням, порадою, а інші вирішували назавжди залишитися зі святим.


Святий Антоній прагнувших до чернецтва приймав з любов ‘ю. Після наставлень, як слідувати за Христом, він наказав блаженному Нікону постригати охочих. Коли біля Преподобного зібралося 12 осіб братії, спільними зусиллями була викопана велика печера і в ній влаштована церква і келії для іноків. Святий Антоній, поставивши над братією ігуменом блаженного Варлаама, сам пішов з обителі і, викопавши собі нову печеру, затворився в ній. Але і там, біля місця його усамітнення, незабаром почали селитися іноки. Так утворилися Близький і Дальній печерні монастирі. Згодом над Дальньою печерою була збудована невелика дерев ‘яна церква на честь Успіння Божої Матері.


Волею князя Ізяслава ігумен Варлаам пішов до Димитрієвського монастиря. Благословенням преподобного Антонія і за спільною згодою братії, на ігуменство був обраний лагідний і смиренний Феодосій. На той час кількість братів вже досягла ста осіб. Великий київський князь Ізяслав подарував інокам гору, на якій був збудований великий храм і келії, а навколо поставлений частокіл. Так утворилася славна обитель, яка була названа Печерською, як заснована над печерами.


Блаженне успіння Антонія послідувало на 90-му році його життя 7 травня 1073 року, він вшановується як преподобний